Самоосвіта

 

Самоосвіта - Це найефективніша індивідуальна форма здобуття педагогами нових знань, умінь і навичок шляхом самостійних занять на робочому місці чи поза ним. Кожен педагог слідкує за тим, щоб самоосвіта була цілеспрямованою та результативною.

 У процесі самоосвіти педагоги: опрацьовують в бібліотеках літературу, пов’язану з їх практичною діяльністю, беруть участь у конференціях, тренінгах, науково­практичних семінарах, консультуються у досвідчених спеціалістів вивчають перспективний педагогічний досвід, тощо. Ефективність самоосвіти залежить від того, наскільки педагог буде систематичним і послідовним у своїх стараннях, чи ускладнюватиме поступово зміст і форми роботи над собою. Не менш важливі принципи організації самоосвіти – взаємозв’язок наукових і методичних знань у самоосвітній підготовці педагогів та відповідність змісту самоосвіти рівню підготовки педагога, його інтересам і вподобанням.

Форми самоосвіти педагога:

  • поглиблена підготовка до уроків;
  • виконання докурсових та міжкурсових завдань;
  • заняття на очно-заочних курсах;
  • виступи на семінарах з доповідями;
  • систематичне читання книг та періодичних видань.

Форми і методи керівництва самоосвітою вчителів з боку адміністрації гімназії:

  • винесення на засідання педради, засідання мо, кафедр питань, повязаних із самоосвітою. систематичне пояснення ролі самоосвітньої роботи, організація виступів вчителів з питань обміну досвідом самоосвіти.
  • індивідуальні бесіди керівників навчального закладу з учителями про основні напрямки самоосвіти.
  • спільне обговорення керівниками навчального закладу та вчителями методів вивчення складних розділів і тем програми. розробка окремих рекомендацій з метою підвищення педагогічної ефективності уроків.
  • надання допомоги вчителям в узагальненні їхнього досвіду, підготовці доповідей з проблем педагогіки,стимулюваннянайбільш підготовлених вчителів до науково- дослідницької роботи.
  • комплектування та поповнення бібліотечного фонду літературою з питань самоосвіти та самовдосконалення, а також новинками психолого- педагогічної літератури.
  • проведення циклів лекцій, групових та індивідуальних консультацій, семінарів.
  • систематичне підбиття підсумків самоосвітньої роботи вчителя(співбесіди, колоквіуми, звіти на засіданнях педради,мо,кафедри), визначення завдань і змісту самоосвіти на новий навчальний рік, аналіз якісних підсумків навчально-виховного процесу.

Технологія організації самоосвіти:

  • Перший етап-установчий, передбачає налаштування на самостійну роботу;вибір мети роботи, виходячи з науково-методичноїтеми гімназії;формулювання особистої індивідуальної теми, осмислення послідовності своїх дій.
  • Другий етап-навчальний, коли педагог ознайомлюється з психолого-педагогічноф та методичноюлітературою з обраної проблеми освіти.
  • Третій етап-практичний, під час якого відбувається накопичення педагогічних фактів, їх добір та аналіз, перевірка нових методів роботи, здійснення експериментів. практичну роботу супроводжує вивчення літератури.
  • Четвертий етап-теоретичне осмислення накопичених педагогічних фактів. На даному етапі доцільно організувати колективне обгогворення прочитаної педагогічної літератури;творчі звіти про перебіг на засіданнях мо чи кафедри,на районних мо;відвідування з наступним обговоренням відкритих уроків з обраної проблеми та інші колективні форми роботи.
  • Пятий етап-підсумково-контрольний, на якому педагог має підбити підсумки свєї самостійної роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. головним тут є опис здійсненої роботи та встановлених фактів.їх аналіз, теоретичне обгрунтування результатів, оформлювання загальних висновків та визначення перспектив у роботі